Захист від замерзання стічних труб в багатоповерховому будинку


Захист від замерзання стічних труб в багатоповерховому будинку 08/05/17

Щоб захистити каналізаційні труби та водопровід від обмерзання, їх монтують нижче рівня промерзання ґрунту. Однак це не завжди є можливим в силу різних обставин, починаючи із особливості будови колодязя і закінчуючи кам’янистістю ґрунту. Тому раніше труби намагалися утеплити. Проте зараз існують більш сучасні та надійніші способи попередження промерзання зовнішніх зливних труб в багатоповерхових будинках – системи обігріву.

 

Нагрівальний провід намотують на трубу, або ж розміщують його всередині трубопроводу. Особливість такого кабелю полягає у безшовному виготовленні і високій термостійкості. Окрім того він добре витримує негативний вплив хімічних речовин та стійкий до високих температур.

 

Для електрообігріву каналізаційних труб використовують резистивний та саморегулюючий кабелі. Їх відмінність полягає не лише у конструкції, а в способі контролю: саморегульований кабель вмикає і вимикає полімерна матриця, а резистивний – спеціальний датчик. Окрім того, вони відрізняються у ціні.

 

Які переваги електричного обігріву каналізації?

 

Навіть у найлютіші морози система працює без перебоїв і весь час підтримує задану температуру. Проста і легка у монтуванні, тому її установку можна проводити навіть самостійно. Економно споживає електроенергію. Безпека завжди на першому місці, тому провід має надійну ПВХ ізоляцію, завдяки чому може розміщуватися навіть у трубі водопроводу.

 

Єдиний недолік системи обігріву – залежність від електроенергії, тому при її відімкненні вся система припиняє свою роботу.

 

Системи із резистивним кабелем

 

Резистивний кабель може бути двожильним та одножильним. Якщо ви плануєте самостійно монтувати систему обігріву, то краще використовувати двожильний кабель, оскільки одножильний потребує певних навиків, адже для забезпечення його роботи протилежні кінці проводу зводяться у розетку.

Продається резистивний кабель різним метражем, тому можна обрати той варіант, що задовольнить Ваші потреби. По усій довжині кабелю іде однаковий опір, що унеможливлює його перегрів. А потужність системи, яка складає 20 Вт/м, дозволяє ефективно обігрівати труби навіть достатньо великого діаметру.

 

Резистивний кабель складається із:

  • двох металевих жил;
  • термостійкої ПВХ-ізоляції;
  • шару фторопласту;
  • екрану із мідної сітки, що забезпечує заземлення;
  • зовнішньої полімерної теплостійкої оболонки.

 

Разом із резистивним проводом іде регулятор температури, який вмикає і вимикає систему обігріву при досягненні водою певного температурного показника. Регулятор дозволяє значно економити електроенергію, оскільки при теплій погоді, кабель не буде обігрівати труби.

 

Специфіка саморегулюючого кабелю

 

Це найкращий вибір для обігріву інженерних мереж. Використовуючи саморегулюючий провід не потрібно додатково установлювати контрольні прилади, він є доволі економним та легко монтується.

 

Саморегулюючий кабель складається із:

  • полімерної матриці, яка контролює подачу тепла у відповідності до потреб;
  • мідних жил;
  • внутрішньої ізоляції;
  • екрану з мідної фольги;
  • зовнішньої ізоляції, що не пропускає вологу.

 

Здатність «підлаштовуватись» під кліматичні умови: при підвищенні температури повітря, опір проводу автоматично знижується і зменшується споживання потужності і зменшенню затрат на електроенергію. До того ж потужність обігріву може бути не однаковою на різних ділянках утепленої труби.

 

На що звертати увагу, обираючи нагрівальний кабель?

 

В залежності від того, для внутрішнього обігріву труби, чи зовнішнього, обирають кабель із конкретною потужністю. Окрім того слід враховувати наступні фактори:

  • перехрещення водопроводу і каналізації;
  • матеріал із якого виготовлено трубопровід;
  • можливість тепловтрати.

 

Установка системи обігріву

 

Перш за все, варто перевірити ізоляцію кабелю аби вона була цілою і без пошкоджень. Перед монтажем, уважно ознайомтесь із інструкцією виробника, адже кожен із них може вказувати певну послідовність проведення робіт і давати рекомендації із установки системи. Також, при проведенні монтажних робіт необхідно дотримуватись правил безпеки. З метою уникнення аварійних ситуацій, гріючий провід потрібно підключати через УЗО.

 

Особливості внутрішнього розміщення кабелю

 

У випадку, коли здійснити зовнішній обігрів трубопроводу неможливо, доводиться проводити внутрішнє розміщення кабелю. Робити це можна лише в тих місцях труби, де немає запірних вентилів. Для цього використовують кабель із круглим перерізом, що комплектується сальниковим вузлом для монтажу у трубі. Входження проводу здійснюється за допомогою трійника. Довжина системи і довжина труби мають бути однаковими. Окрім того, слід зазначити, що ділянки, на яких встановлено систему обігріву потрібно маркувати попереджувальними написами.

 

Однак, при розміщенні системи обігріву у середині труби є кілька негативних факторів:

  • діаметр труби стає меншим і у випадку із каналізацією можливе утворення корок, тому варто враховувати цей факт;
  • через врізку трійника може порушитись цілісність стінок труби;
  • можуть виникнути складнощі при розміщенні кабелю на нерівних ділянках.

 

Монтаж системи обігріву ззовні трубопроводу

 

Розміщення кабелю можна проводити кількома способами:

  • просто проклавши смугою по трубі;
  • кількома паралелями;
  • хвилястою лінією;
  • накрутивши спіраллю на трубу.

 

Усі варіанти монтажу нагрівального кабелю є ефективними, але останній (спіральне накручування) є найбільш дієвим, проте потребує більшої затрати кабелю та кріпильних матеріалів. Проте ту чи іншу схему розміщення кабелю обирають у відповідності до способу розміщення труби. Також слід пам’ятати, що при встановленні резистивного елементу, його контакт між собою є недопустимим, оскільки може спричинити перегрів кабелю у місці перетину і вийти з ладу. Окрім того, між спіральними витками або паралельним монтажем кабелю кріплять датчики температури, що забезпечує своєчасне вимкнення і увімкнення обігріву.

 

Розміщення нагрівального кабелю проводиться з допомогою алюмінієвої клейкої стрічки, металізована поверхня якої забезпечує міцну фіксацію та рівномірне нагрівання. При утепленні пластикових труб варто заздалегідь обмотати всю поверхню фольгованим скетчем, що буде запобігати перегріванню деяких ділянок.

 

На намотаний і закріплений провід ще раз накручується алюмінієвий скотч, це має бути суцільний шар. Робиться це для того, аби краще зафіксувати дріт і забезпечити його додаткову ізоляцію. На останньому етапі встановлюють теплоізоляційні циліндри. Перед їх монтажем, перевірте аби вони були сухими, бо наявність вологи може погіршити якість ізоляції. Утеплювальний циліндр слід надівати обережно, аби не пошкодити нагрівальний провід. У місцях з’єднань, утеплювач проклеюють водовідштовхуючою стрічкою. Після того, як всі етапи установки системи будуть завершені, слід провести її тестування. За умови правильно проведених робіт та обранні правильної потужності кабелю, вода у трубопроводі не замерзне навіть при найлютіших морозах.

 

Обігрів зовнішніх каналізаційних труб дозволяє вирішити ряд проблем:

  • зберегти необхідний технологічний стан в’язкості продукту у трубопроводі і попередити
  • утворення корок у стічних трубах;
  • збільшити швидкість руху стоку;
  • забезпечити постійний рух продукту у трубопроводі.

 

Тому система обігріву зовнішніх зливних труб є не стільки розкішшю, скільки потребою в забезпеченні нормального функціонування стічної системи у холодний період року.