Рівень Блискавкозахисту об'єктів різного призначення, згідно офіційно затвердженних норм ДСТУ Б В.2.5-38: 2008


Рівень Блискавкозахисту об'єктів різного призначення, згідно офіційно затвердженних норм ДСТУ Б В.2.5-38: 2008 10/10/17

Класифікація будівель і споруд щодо улаштування блискавкозахисту

 

Згідно з єдиним стандартом ДСТУ Б В.2.5-38: 2008, системи зовнішнього блискавкозахисту розділяються на чотири рівні (I, II, III, IV) безпеки, для захисту об'єкта від прямого влучання або повторного впливу блискавки. Якщо, до об'єкту потрібно застосувати систему зовнішнього блискавкозахисту яка складається з декількох рівнів (I і II або I і III), в такому випадку, із урахуванням розташування і класифікації (наявності вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон) об'єкту, необхідно застосувати пристрої захисту відповідно до вимог для кожного будинку або споруди індивідуально.

 

Всі будівлі та спорудження до яких застосовується блискавкозахисна система розділяються на: звичайні та спеціальні об'єкти.

 

До спеціальних відносяться:

  • об’єкти, що становлять небезпеку для безпосереднього оточення (нафтопереробні підприємства, заправні станції, підприємства з виробництвом і зберіганням вибухових речовин);
  • об’єкти, що становлять небезпеку для екології (хімічні заводи, атомні електростанції, біохімічні фабрики і лабораторії);
  • об’єкти з обмеженою небезпекою (пожежонебезпечні підприємства, електростанції і лінії електропостачання, засоби звязку);
  • інші об’єкти (будови вищі за 60 м., об’єкти які будуються).

 

До звичайних об’єктів відносяться:

  • промислові підприємства; тваринницькі і птахівничі будівлі та споруди; житлові і адміністративні будівлі; універмаги; банки; страхові компанії; дошкільні установи, школи; лікарні; притулки для літніх людей; музеї і археологічні пам'ятники; спортивні споруди тощо.

 

Необхідність виконання блискавкозахисту об’єкта від ПУБ (Прямого Улучання Блискавки) і його РБЗ (Рівень Блискавкозахисту) визначаються за таблицею:

 

Об’єкт Рівень блискавкозахисту
Будівлі і споруди або їх частини, приміщення яких згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01 і НАПБ В.01.056-2005/111 відносяться до зон класів 1 і 20 I
Будівлі і споруди або їх частини, приміщення яких згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01 і НАПБ В.01.056-2005/111 відносяться до зон класів 2 і 20I I, II
Зовнішні установки, що створюють згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01 і НАПБ В.01.056-2005/111 зону класу 1 II
Будівлі і споруди або їх частини, приміщення яких згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01 і НАПБ В.01.056-2005/111 відносяться до зон класів П-I, П-II, П-IIа II, (III)
Розташовані у сільській місцевості невеликі будови III–V ступенів вогнестійкості, приміщення яких згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01 і НАПБ В.01.056-2005/111 відносяться до зон класів П-I, П-II, П-IIа IV
Зовнішні установки і відкриті склади, що створюють згідно з ДНАОП 0.00 1.32-01 і НАПБ В.01.056-2005/111 відносяться до зон класів П-III III
Будівлі і споруди III, IIIа, IIIб, IV, V ступенів вогнестійкості, в яких відсутні приміщення, відведені за ДНАОП 0.00-1.32-01 і НАПБ В.01.056-2005/111 до зон вибухо - і пожежонебезпечних класів II, (III)
Будівлі і споруди з легких металевих конструкцій з горючим утеплювачем (IVa ступеню вогнестійкості), в яких відсутні приміщення, віднесені за ДНАОП 0.00-1.32-01 і НАПБ В.01.056-2005/111 до зон вибухо і пожежонебезпечних класів II, (III)
Невеликі будівлі III–V ступенів вогнестійкості, розташовані в сільській місцевості, в яких відсутні приміщення, що відносяться за ДНАОП 0.00-1.32-01 і НАПБ В.01.056-2005/111 до зон вибухо і пожежонебезпечних класів IV
Будівлі обчислювальних центрів, а також будівлі в яких встановлено обладнання інформаційних технологій, або будь-яке інше електронне обладнання, чутливе до атмосферних перешкод I, II
Тваринницькі і птахівничі будівлі і споруди III–V ступенів вогнестійкості: для великої рогатої худоби і свиней на 100 і більше голів, для овець на 500 і більше голів, для птахів на 1000 голів і більше, для коней на 40 голів і більше II, III
Димові та інші труби підприємств і котелень, башти і вежі всіх призначень заввишки 15 м., і більше III
Житлові і громадські будівлі, висота яких на 25 м., і більше еревищує середню висоту навколишніх будівель у радіусі 400м., а також окремі будівлі висотою 30 м., що віддалені від інших будівель більше ніж на 400 м. III
Окремі житлові і громадські будівлі в сільській місцевості, висотою більше 30 м. III
Громадські будівлі III–IV ступенів вогнестійкості наступного призначення: дитячі дошкільні установи, школи і школи-інтернати, стаціонари лікувальних установ, спальні корпуси та їдальні, установи охорони здоров’я і відпочинку, культурно-освітні і видовищні установи, адміністративні будівлі, вокзали, готелі, мотелі, кемпінги III
Відкриті видовищні установи (зали для глядачів відкритих кінотеатрів, трибуни відкритих стадіонів, тощо) III
Будівлі і споруди, що є пам’ятниками історії, архітектури і культури (скульптури, обеліски, тощо) III

 

Перший рівень блискавкозахисту застосовується, в промислових будівлях і спорудах які відносяться до вибухонебезпечних зон (об'єкти на яких відбувається видобуток або переробка вибухонебезпечних речовин). Кількість та відстань між блискавкоприймачами визначається галузевими нормативними документами.

 

Другий рівень захисту від ураження блискавки застосовується, до об'єктів які належать до класів підвищеної пожежної небезпеки і містять легкозаймисті та вибухонебезпечні речовини (при виникненні іскри в аварійних ситуаціях здатні призвести до незворотних наслідків). Також до другого рівня захисту відносяться об'єкти на яких встановлено обладнання інформаційних технологій, будь-яке інше електронне обладнання чутливе до атмосферних явищ. Пристрої блискавкозахисту виконуються окремими штучними блискавкоприймачами, також можливо задіювати природній блискавковідвід в залежності від вимог і наявності технологічних умов до об'єкта.

 

Третій рівень захисту від блискавки застосовується, до будівель і споруд для запобігання: механічних пошкоджень покрівлі, фасаду; пожеж, а також травматизму і загибелі людей та тварин, від руйнівного впливу влучання блискавки.

 

Четвертий рівень захисту від удару блискавки застосовується, до невеликих нежитлових об'єктів, розташованих в сільській місцевості (через незначні нормативні вимоги, четвертий рівень практично не застосовується).

 

Зовнішня система блискавкозахисту, яка складається з штучних блискавкоприймачів, струмовідводів, заземлювачів повинна (переріз металу) відповідати вимогам мінімальних значень таблиці 7:

 

Таблиця 7:
Рівень захисту Метал Переріз мм²
Блискавкоприймач Струмовідвід Заземлювач
I — IV Сталь 50 50 100
I — IV Алюміній 70 25 не застосовується
I — IV Мідь 35 16 50

 

Вказані значення можуть бути збільшенні в залежності від підвищеної корозії, або механічних дій.

 

 

БЛИСКАВКОПРИЙМАЧ

 

 

6.3.1 Блискавкоприймачі можуть бути спеціально встановленими, у тому числі на об’єкті, або їх функції виконують конструктивні елементи об’єкта, що захищається – такі блискавкоприймачі називаються природними.

 

6.3.2 Блискавкоприймачі можуть складатися з довільної комбінації таких елементів: стрижнів натягнутих тросів (дротів), сітчастих провідників.

 

6.3.3 Для звичайних об’єктів як природні блискавкоприймачі можуть розглядатися такі конструктивні елементи будівель і споруд:

а) металеві покрівлі об’єктів, що захищаються за умови, що:

  • електрична неперервність між різними частинами забезпечена на довгий термін;
  • товщина металу покрівлі є не меншою за величину t, яку наведено в табл.8, якщо необхідно захистити покрівлю від пошкодження (пропалу);
  • товщина металу покрівлі складає не менше 0,5 мм., якщо її не обов’язково захищати від пошкоджень і немає небезпеки займання спалимих матеріалів, що знаходяться під покрівлею;
  • покрівля немає ізоляційного покриття. При цьому невеликий шар: антикорозійної фарби; 0,5 мм., асфальтового покриття або 1 мм., пластикового покриття не вважаються ізоляцією;
  • неметалеві покриття на/або під металевою покрівлею не виходять за межі об’єкта, що захищається;

б) металеві конструкції даху (ферми, з’єднана металева арматура);

в) металеві елементи типу водостічних труб, прикрас, огорож по краю даху тощо, якщо їх переріз не менше значень, визначених для звичайних блискавкоприймачів;

г) технологічні металеві труби і резервуари, якщо вони виконані з металу товщиною не менше 2,5 мм., проплавлення, або пропал цього металу не приведе до небезпечних або недопустимих наслідків;

д) металеві труби і резервуари, якщо вони виконані з металу завтовшки не менше значення t, наведеного в табл.8, і якщо підвищення температури з внутрішньої сторони об’єкта в точці удару блискавки не являється небезпечним.

 

Для захисту об’єкта, в першу чергу необхідно задіяти природні блискавкоприймачі, якщо товщина металу (покрівлі, труби, корпусу резервуара), відповідає мінімальним значенням таблиці 8:

 

Таблиця 8
Рівень захисту Матеріал Товщина t, мм., не менша
I — IV Залізо 4
I — IV Мідь 5
I — IV Алюміній 7

 

 

СТРУМОВІДВІД

 

 

6.4.1 З метою зниження імовірності виникнення небезпечного іскріння струмовідводи необхідно розташовувати таким чином, щоб між точкою ураження і землею:

  • струм розтікався декількома паралельними шляхами;
  • довжина цих шляхів була обмежена до мінімуму (див. 6.4.9).

 

6.4.2 Якщо блискавкоприймач складається зі стрижнів встановлених на окремих опорах (або одній опорі), на кожну опору повинен бути передбачений мінімум один струмовідвід.

 

6.4.3 Якщо блискавкоприймач складається з окремих горизонтальних дротів (тросів) або одного дроту (тросу), на кожен кінець троса потрібен мінімум один струмовідвід.

 

6.4.4 Якщо блискавкоприймач є сітчастою конструкцією, підвішеною над об’єктом, що захищається, на кожну опору потрібно не менше одного струмовідводу. Загальна кількість струмовідводів повинна бути не менша двох.

 

6.4.5 Струмовідводи необхідно розташовувати по периметру об’єкта, що захищається, так, щоб середня відстань між ними була не менше значень, наведених в табл. 9.

 

Струмовідводи слід з’єднувати горизонтальними поясами поблизу поверхні землі і через кожні 20 м., по висоті будівлі (див. 4.6.11).

 

Таблиця 9
Рівень захисту Середня відстань, в м.
I 10
II 15
III 20
IV 25

 

6.4.6 Струмовідводи слід розташовувати рівномірно по периметру об’єкта, що захищається. По можливості їх прокладають поблизу кутів будівель.

 

6.4.7 Неізольовані від об’єкта струмовідводи слід прокладати таким чином:

  • якщо стіна виконана з негорючого матеріалу, струмовідводи можуть бути закріпленні на поверхні стіни або проходити в стіні;
  • якщо стіна виконана з горючого матеріалу, струмовідводи можуть бути закріпленні безпосередньо на поверхні стіни так, щоб підвищення температури при протіканні струмі блискавки не являло небезпеки для матеріалу стіни;
  • якщо стіна виконана з горючого матеріалу і підвищення температури струмовідводів являє для неї небезпеку, струмовідводи повинні розташовуватися так, щоб відстань між ними і об’єктом, що захищається, завжди перевищувала 0,1 м., металеві скоби для кріплення струмовідводів можуть бути в контакті зі стіною.

 

6.4.8 Не слід прокладати струмовідводи у водостічних трубах. Струмовідводи, які прокладаються по зовнішніх стінах будівель слід розміщувати не ближче ніж 3 м., від входів або в місцях недоступних для дотику людей.

 

6.4.9 Струмовідводи прокладаються по прямих і вертикальних лініях так, щоб шлях до землі був найкоротшим.

 

6.4.10 Природними струмовідводами слід вважати такі конструктивні елементи будівель:

а) металеві конструкції за умови, що:

  • електрична неперервність між різними елементами є довговічною;
  • вони мають не менший переріз ніж потрібно для спеціально передбачених струмовідводів (див. табл. 7);

б) металевий каркас будівлі або споруди;

в) з’єднана між собою сталева арматура будівлі або споруди;

г) частини фасаду, профільовані елементи і опорні металеві конструкції фасаду за умови, що їх переріз відповідає вимогам табл. 7, що відносяться до струмовідводів, а їх товщина складає не менше 0,5 мм.

Вважається, що металева арматура залізобетонних будівель забезпечує електричну неперервність, якщо вона задовольняє наступним умовам:

  • приблизно 50% з’єднань вертикальних і горизонтальних стрижнів виконано зварюванням, або мають жорсткий зв’язок (болтове кріплення, в’язання дротом);
  • електрична неперервність забезпечена між сталевою арматурою різних наперед заготовлених бетонних блоків і арматурою бетонних блоків, підготовлених на місці.

 

6.4.11 Якщо металеві каркаси будівлі або сталева арматура залізобетону використовуються як струмовідводу, то прикладання горизонтальних поясів не потрібне.

 

 

ЗАЗЕМЛЮВАЧ

 

 

6.5.1 Для захисту від ПУБ слід, як правило, використовувати природні заземлювачі – металеві і залізобетонні конструкції будівель, споруд, зовнішніх установок, опор блискавковідводів, що стоять окремо, тощо, які перебувають в контакті з землею, у тому числі залізобетонні фундаменти в неагресивних, слабоагресивних і середньоагресивних середовищах за умови забезпечення неперервного електричного зв’язку по їх арматурі і приєднання її до закладних деталей за допомогою зварювання.

Бітумно та бітумно-латексні покриття не є перешкодою для такого використання фундаментів. В сильноагресивних середовищах, де захист залізобетону від корозії виконується полімерними матеріалами, а також при вологості грунту менш ніж 3 %, використовувати залізобетонні фундаменти як заземлювачі блискавкозахисту не допускається. Не слід також використовувати як заземлювачі залізобетонні конструкції з попередньо напруженою арматурою.

 

6.5.2 Для блискавковідводів I і II РБЗ, що стоять окремо, доцільно використовувати наступні конструкції природніх заземлювачів:

  • один (і більше) залізобетонний підніжник за розмірами не менше ніж 2,2 м., – довжиною у верхній (надземній) частині 0,4 м., х 0,4 м., і у нижній (підземній) частині 1,8 м., х 1,8 м., заглиблений у землю не менше ніж на 2 м.;
  • одна (і більше) залізобетонна свая або опора діаметром не менше ніж 0,25 м., заглиблена в землю не менше ніж на 5 м.;
  • залізобетонній фундамент довільної форми з площиною контакту із землею не менше ніж 10 м².

 

6.5.3 У разі неможливості використання природних заземлювачів для блискавковідводів, що стоять окремо, використовуються наступні штучні заземлювачі:

  • для I і II РБЗ – заземлювач, який складається з трьох і більше вертикальних електродів довжиною не менше ніж 3 м., об’єднаних горизонтальним електродом і відстанню між ними не менш ніж 3 м.;
  • для III РБЗ – заземлювач, який складається мінімум з двох вертикальних електродів довжиною не менше ніж 3 м., об’єднаних горизонтальним електродом і відстанню між ними не менш ніж 3 м.;
  • для IV РБЗ – заземлювач, який складається з одного вертикального або горизонтального електрода довжиною 2-3 м., прокладеним на глибині не менш ніж 0,5 м.

 

6.5.4 У разі неможливості використання природних заземлювачів для блискавковідводів, які мають блискавкоприймачі із сіток або металевої покрівлі, по периметру будівлі або споруди слід прокладати в землі на глибині не менше ніж 0,5 м., зовнішній контур із штучних горизонтальних заземлювачів.

В грунтах з еквівалентним питомим опором p ≤ 500 Ом/м., у разі площі будівлі менше 250 м² до цього контуру в місцях приєднання струмовідводів для I і II РБЗ приварюються по одному вертикальному або горизонтальному променевому електроду довжиною 2-3 м.

В грунтах з еквівалентним питомим опором 500 < p ≤ 1000 Ом/м., у разі площі будівлі менше 900 м² до зовнішнього контуру з горизонтальних електродів в місцях приєднання струмовідводів для I і II РБЗ слід приварити не менше двох вертикальних або горизонтальних променевих електродів довжиною 2-3 м., на відстані 3-5 м., один від одного, а в місцях приєднання струмовідводів для III РБЗ слід приварити по одному вертикальному або горизонтальному променевому електроду довжиною 2-3 м.

 

6.5.5 Штучні заземлювачі слід розміщувати під асфальтовим покриттям на відстані не менше ніж 1 м від стін або в місцях, в яких зазвичай не перебувають люди (на газонах, на відстань до 5 м., і більше від грунтових проїжджих і пішохідних доріг).

 

6.5.6 У всіх випадках, за винятком використання блискавковідводу, що стоїть окремо, заземлювач блискавкозахисту слід суміщати із заземлювачами електроустановок і засобів зв’язку. Якщо ці заземлювачі повинні бути розділенні за будь–якими технологічними міркуваннями, їх слід об’єднати в загальну систему за допомогою системи зрівнювання потенціалів, відповідно ДСТУ Б В.2.5-38: 2008.

 

6.5.7 З’єднання в системі блискавкозахисту слід виконувати зварюванням, паянням, допускається також вставка в затискний наконечник або болтове кріплення.

 

Розрахунок і встановлення системи блискавкозахисту необхідно виконувати тільки згідно діючих норм ДСТУ Б В.2.5-38: 2008 та ПУЄ 2017.