Технологічне заземлення лабораторій забезпечує надійність роботи електронних приладів


Технологічне заземлення лабораторій забезпечує надійність роботи електронних приладів 19/02/18

В сучасному світі, з його передовими та новітніми технологіями, необхідно своєчасно реагувати на виклики сьогодення та забезпечувати безперервний процес розробки інноваційних технологій.

 

Створюються лабораторії, дослідницькі інститути перед якими ставляться різноманітні задачі: створення нових препаратів для боротьби з різноманітними хворобами, інфекціями; проведення аналізу речовин та сполук; виявлення дефекти речовин та приладів, а також проведення різних інноваційних експериментів та випробувань, що в майбутньому полегшать життя людей.

 

Науково-дослідницькі лабораторії складаються з відділів випробування та дослідження тих чи інших експериментів які проводять:

  • Вибухо та пожежотехнічні дослідження;
  • Випробовування та дослідження матеріалів, речовин та виробів;
  • Різні види біологічних та хімічних досліджень;
  • Фармацевтичні розробки та дослідження;
  • Дослідження у сфері інформаційних технологій;
  • Криміналістичні види досліджень.

 

В таких закладах створюються не тільки належні умови праці співробітникам, але й забезпечуються приміщення лабораторій необхідним сучасним електронним та електричним вимірювальним обладнанням для проведення дослідів та експериментів.

 

В таких приміщеннях діють підвищенні вимоги виконання та забезпечення безпеки людей, особлива увага приділяється електробезпеці електронного устаткування.

 

Для забезпечення належної роботи вимірювальних приладів та іншого чутливого електронного обладнання, необхідно внутрішні приміщення лабораторій облаштувати функціональним заземленням. Такі заходи забезпечать нормальну роботу електронного устаткування, щоб технологічний процес відбувався безупинно та якісно. Окрім того, це позитивно впливає на нормальну життєдіяльність будови та гарантує безпеку людей.

 

Що являє собою технологічне заземлення?

 

Це вид заземлення, який складається з зовнішнього та внутрішнього контуру:

 

Зовнішній контур – монтується з вертикальних стрижнів на значну глибину у ґрунт та об’єднується за допомогою горизонтальної смуги. При облаштуванні системи заземлення необхідно забезпечити надійне з’єднання вертикальних та горизонтальних пристроїв, та перед засипкою траншеї всі з’єднання обробити спеціальним антикорозійними речовинами (спреями, пастами чи стрічкою). Також особливу увагу, при облаштуванні глибинного технологічного заземлення необхідно звернути на опір, який має відповідати найвищим вимогам і становити не більше ніж 2 Ом.

 

Внутрішній контур – облаштовується смугою всередині приміщень для забезпечення норм електробезпеки людей та належного функціонування електронного вимірювального обладнання. Фіксація до опор (стін) та з’єднання смуги між собою виконується за допомогою спеціальних кріплень, що забезпечує їх надійну фіксацію.

 

Експлуатація цих систем показало їх високу ефективність, тому вони знаходять все більше застосування, при будівництві та реконструкції приміщень. Головною відмінністю глибинного заземлення від традиційного є те, що цей метод дозволяє замінити значну кількість заземлювачів, що монтуються на значній площі одним, але глибинним і при цьому досягти потрібного опору розтікання струму на заземлювальній установці.

 

Основні переваги глибинного заземлення:

  • можна встановлювати навіть на обмеженій території(достатньо всього 0,5 м² монтажної площі на 1 точку забивання);
  • технологія дає змогу економити на супутніх роботах (демонтаж і відновлення бруківки, ФЕМів, асфальтного покриття і т. д.);
  • роботи по установці проводяться електричним вібромолотом, що сприяє швидкому та ефективнішому проведенні монтажу;
  • можливість встановлення навіть у підвальних приміщеннях;
  • виміри опору проводяться в процесі монтажу (після забивання кожного 1,5 метра заземлювача), що дозволяє уникнути зайвих витрат на матеріали;
  • монтаж глибинного заземлення проводиться без зварювання, деталі з’єднуються за допомогою оцинкованих (оміднених), латунних та нержавіючих муфт і затискачів;
  • мінімальний строк служби – близько 30 років, адже якісне оміднення чи оцинкування стержня забезпечує його високі антикорозійні властивості;
  • низька імовірність відшарування антикорозійного покриття;
  • стабільний активний опір впродовж всього експлуатаційного періоду;
  • швидкість проведення монтажних робіт.

 

Окрім цього, цей тип заземлення дозволяє досягти стабілізації опору не залежно від пори року, що може характеризуватись промерзанням чи пересиханням ґрунту, що не характерно для традиційної технології заземлення.

 

Якість розрахунку та якість встановлюваних пристроїв заземлення

 

Проектування

 

В першу чергу, перед розрахунком проекту необхідно провести комплекс геодезичних та геологічних робіт з дослідження ґрунту, та впевнитись в тому, що розробка проекту глибинного заземлення на даній ділянці можлива. На стадії проектування необхідно закладати стержні для глибинного заземлення підвищеної міцності не менше ніж 18-20 мм., в діаметрі, з надійним спеціальним з’єднанням між собою.

 

Розрахунок з стандартних стержнів для блискавкозахисного та захисного заземлення 16 діаметру є не правильним. На значні глибини понад 15 метрів такі стержні забити неможливо, тому що вони не витримують високого механічного навантаження і місця різьбових з’єднань лопають, а стержні в процесі забивання деформуються. Ці дві причини унеможливлюють використання стандартного стержня 16 діаметру для облаштування технологічного глибинного заземлення.

 

Якість пристроїв

 

При розрахунку глибинного заземлення необхідно звернути увагу на якість заземлюючих пристроїв. Стержні, смуга та кріпильні елементи глибинного заземлення мають відповідати стандартам нормативних документів, що діють в Україні (ДСТУ, ДБН).

 

При використанні контрафактних та саморобних виробів з неналежним або недостатнім цинкуванням та невідповідній товщині металу, в таких випадках пришвидшується корозія заземлюючих пристроїв, що скорочує термін служби окремих вузлів системи та позначається на якості і надійності роботи загальної системи заземлення. Хоча такі пристрої і дешевші від сертифікованих аналогів (пристроїв які відповідають нормативним вимогам і мають відповідне документальне підтвердження якості), але в процесі експлуатації ця система не здатна забезпечити норми електробезпеки та належну роботу дороговартісного обладнання.

 

Підготовка до облаштування заземлення

 

В комплектацію глибинного заземлення входить: металеві стержні та з’єднувальні муфти, смуга для об’єднання вертикальних пристроїв, наконечники для різних типів ґрунтів, кріпильні елементи, насадки для забивання, електричний інструмент та механізовані установки для забивки стержнів.

 

Порада від РЕМ-ГРУП СЕРВІС:

Для забезпечення додаткового захисту в місцях з’єднань стержнів, в пустоти муфт заливають спеціальну струмопровідну пасту, або обробляють спеціальним антикорозійним спреєм. Для додаткового захисту пристроїв заземлення від корозії, на з’єднаннях вертикальних з горизонтальним пристроїв в землі, використовують антикорозійну стрічку.

 

Після завершення робіт з установки заземлення, встановлюють пластиковий колодязь, який дозволяє контролювати якість місця кріплення заземлювача із заземлювальним провідником. Окрім того, наявність колодязя дає змогу проводити контрольні виміри опору заземлювального пристрою, без проведення додаткових робіт по відкопуванню місця з’єднання.

 

Монтаж глибинного заземлення

 

При розміщенні заземлювача всередині будівлі

 

В щитових: Обирати місце розміщення заземлювача необхідно таким чином, аби було зручно прокладати заземлюючий провідник від самого заземлювача до шини заземлення в електричному щиті. Зазвичай обирається найближча локація від електрощита, адже в цьому випадку довжина провідника мінімальна.

 

Монтаж внутрішнього контуру

 

Розрахунок висоти монтажу смуги по периметру приміщення виконується на стадії розробки проектної документації. Враховуються такі важливі фактори як: розміщення електричного та електронного обладнання, тип приміщення, класифікація приміщення, захист персоналу та багато інших факторів.

 

Всі з’єднання смуги всередині приміщення, необхідно забезпечити з доступом для подальшого обслуговування з підтримання надійної роботи системи заземлення. Також необхідно звернути увагу на надійність фіксування пристроїв внутрішнього заземлення. На стадії проектування, залежно від типу стіни (бетон, газоблок, гіпсокартонні перегородки, цегла, і т.д.), прорахувати відповідні кріплення, що мають витримувати в процесі експлуатації механічні навантаження (оскільки смуга прокладається в прохідних частинах приміщень ззовні стіни).

 

При укладанні заземлюючого мідного провідника замість смуги використовується спеціальна штроба, яка покликана захистити провідник від механічних пошкоджень під час експлуатації.

 

У разі монтажу заземлювача у бетонну підлогу, необхідно зробити отвір діаметром не менше 35 мм., (якщо ширина смуги 25 мм.). У місцях підключення клеми, отвір розширюють.

 

Монтаж зовнішнього контуру

 

В першу чергу необхідно облаштувати траншею з глибиною 0,5-0,7 м для прокладання горизонтальних пристроїв заземлення. Після розробки траншеї починається найвідповідальніша частина монтажу заземлення – це забивання стрижнів на розрахункову проектну глибину.

 

Перші стрижні монтуються шляхом послідовного вертикального занурення пристроїв вібромолотом з ударною силою не менш ніж 45 Дж. Поєднуються між собою стержні з’єднувальними муфтами. Для занурення на глибину стержнів більше ніж 10 метрів, знадобиться спеціальна установка.

 

Після забиття, всі вертикальні пристрої об’єднуються горизонтальною смугою.
У випадку використання мідного кабелю, для об’єднання вертикальних пристроїв і приєднання до внутрішнього контуру, або заходу в приміщення – його проводять через стіну у металевій трубі (виконують гільзування). Аби уникнути механічних пошкоджень мідного проводу в перехідних місцях (стиках стін, проходу фундаменту, опорах, підлогах і т.д.) у бетоні для захисту використовують подвійну гофровану поліетиленову трубу.

 

Обслуговування глибинного заземлення

 

Раз на рік необхідно проводити перевірку стану системи внутрішнього контуру заземлення: опору заземлення, внутрішні з’єднання, місця підключення, якщо приміщення відносяться до категорії та класу підвищеної небезпеки або система експлуатується в агресивному середовищі – профілактика заземлюючих пристроїв виконується раз на пів року, впродовж всього експлуатаційного строку.

 

Раз на п’ять-шість років з розкриттям перевіряються пристрої зовнішнього контуру заземлення. На виявлення механічного пошкодження, перевірка з’єднань вертикальних та горизонтальних пристроїв, на наявність обривів та неполадок. З тою ж періодичністю перевіряються елементи на наявність корозії.

 

При виявленні руйнівного процесу корозії пристроїв заземлення (зменшення товщини металу нижче мінімальної згідно норм ДСТУ), такі пристрої замінюються на аналогічні або з покращеними експлуатаційними характеристиками.

 

Після монтажу або проведення ремонтних робіт проводиться вимірювання опору пристроїв заземлення. Всі зміни які вносяться в систему заземлення необхідно фіксувати в паспорті на систему заземлення.